Блог учителя української мови та літератури Любецької Вікторії Євгенівни: НОРМАТИВНА БАЗА

Контактна форма

НОРМАТИВНА БАЗА

Немає коментарів:

Дописати коментар

Кам’янець-Подільський ліцей №1 Хмельницької області

ЗАТВЕРДЖЕНО

рішенням педради

від 31.08.2022,

протокол №10

Навчальна програма

Українська мова

5 клас

для закладів загальної середньої освіти

Вчитель: Любецька В.Є.

2022р.

Навчальна програма «Українська мова»,

5 клас

Пояснювальна записка

Навчальна програма «Українська мова. 5-ті класи» розроблена на основі Модельної навчальної програми «Українська мова. 5-6 класи» для закладів загальної середньої освіти (автори Заболотний О. В., Заболотний В. В., Лавринчук В. П., Плівачук К. В., Попова Т. Д.) (наказ Міністерства освіти і науки України від 12.07.2021 № 795), та Державного стандарту базової середньої освіти (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 р. № 898), враховано пропозиції вчителів української мови та літератури ліцею “Науковий”.

Навчальна програма базується на цінностях Нової української школи й зорієнтована на ідеал її випускників: освічених українців, всебічно розвинених, відповідальних громадян і патріотів, здатних до інновацій.

У шкільній освіті курс «Української мови» займає особливе місце, оскільки є невід’ємною складовою формування гуманістичного світогляду сучасної особистості, потужним носієм ідентичності нації, її генетичного коду, тому в контексті національного самоусвідомлення й самоствердження його роль незаперечна.

Курс «Українська мова» – важлива складова мовно-літературної освітньої галузі. Його основною метою є формування компетентного мовця, національно свідомої, духовно багатої мовної особистості.

Досягнення мети передбачає розв’язання таких завдань:

· навчити вільно, комунікативно доцільно користуватися засобами української мови;

· виховати свідоме прагнення до вивчення української мови;

· сформувати духовний світ учнів, цілісні світоглядні уявлення, загальнолюдські ціннісні орієнтири;

· розвинути мислення, пам’ять, творчі здібності, естетичні почуття, самоповагу та впевненість у собі;

· формувати уміння безпечного і критичного використання медіапродукції, здатності створювати медіапродукти і спілкуватися за допомогою медіазасобів.

Знання набуті на уроках української мови мають стати інструментом у розв’язанні життєвих проблем, засобом особистісного розвитку, соціалізації учнів, успішного професійного становлення та облаштування свого життя.

Структура навчальної програми, її змістове наповнення передбачають урахування вікових особливостей учнів, психології сприйняття дитиною мовного матеріалу, а також специфіку сучасного інформаційно-комунікативного простору та загальносвітових процесів глобалізації.

При укладанні програми було враховано одну з найактуальніших проблем – наступність, адже успіхи шкільного навчання суттєво залежать від якості знань та умінь, сформованих у початковій школі, від уміння вчителя правильно вибудувати адаптивний період школяра. З огляду на це педагог, працюючи за програмою «Українська мова. 5-ті класи», спирається на набуті в початковій школі загальні практичні вміння учнів, а саме:

· будувати зв’язні усні висловлювання монологічного та діалогічного характеру;

· застосовувати навички культури писемного мовлення;

· використовувати опановані початкові лінгвістичні знання, зокрема норм літературної вимови та правил українського правопису,

· аналізувати, інтерпретувати, критично оцінювати інформацію в медіатекстах та використовувати її для збагачення власного досвіду, створювати прості медіа продукти.

Також при укладанні програми було зроблено акцент на компетентнісний потенціал мовно-літературної освітньої галузі, що передбачає реалізацію вимог до обов’язкових результатів навчання цього циклу.

Підібрані в програмі методи та прийоми роботи, теми творів та тексти ґрунтується на засадах особистісно зорієнтованого, компетентнісного, аксіологічного, діяльнісного, інтегративного підходів в освіті та цінностей українського народу в цілому.

У програмі визначено: очікувані результати, навчання учнів, зміст навчального предмета, види навчальної діяльності учні (рекомендовані та обов’язкові). Очікувані результати навчання учнів – це результати, яких потрібно досягти на певному етапі освітнього процесу. Вони співвідносяться з обов’язковими результатами навчання, визначеними Державним стандартом. Орієнтовна послідовність досягнення очікуваних результатів навчання учнів забезпечується структуруванням змісту навчального предмета з використанням розділів, тем / тематик. Пропонований зміст окреслює рекомендований обсяг навчального матеріалу, що має бути опанований учнями за певний період навчання в процесі досягнення очікуваних результатів. Серед наведених у програмі видів навчальної діяльності учитель може обирати ті, які вважає найбільш актуальними й корисними, до того ж він може змінювати теми висловлень. Для зручності виокремлено види діяльності, які мають здійснюватися на традиційних уроках розвитку мовлення. Сформульовані в кожному розділі та підрозділі ціннісні орієнтири, не обмежуючи академічної свободи вчителя, мають на меті допомогти йому вибрати тематику творчих робіт і дидактичного матеріалу, урізноманітнити й структурувати навчальну діяльність, сформувати в учнів компетентності, необхідні для успішної самореалізації в суспільстві. Наведені переліки можна доповнювати та скорочувати.

Основними видами оцінювання результатів навчання учнів є поточне та підсумкове (тематичне, семестрове, річне). Поточне та підсумкове оцінювання здійснюють відповідно до Модельної навчальної програми «Українська мова. 5-6 класи» для закладів загальної середньої освіти (автори Заболотний О. В., Заболотний В. В., Лавринчук В. П., Плівачук К. В., Попова Т. Д.) (наказ Міністерства освіти і науки України від 12.07.2021 № 795) із застосуванням таких основних форм і способів:

· усної (зокрема шляхом індивідуального, групового та фронтального опитування);

· письмової (зокрема шляхом виконання самостійних і контрольних робіт, тестування, організації роботи з текстами тощо);

мети.

· цифрової (зокрема шляхом тестування в електронному форматі);

· практичної (зокрема шляхом організації виконання різних видів досліджень, навчальних проєктів тощо).

У рамках академічної свободи педагогічні працівники здійснюють вибір форм, змісту та способу оцінювання залежно від дидактичної

У навчальній програмі запропоновано кількість часу на вивчення кожного розділу, теми є орієнтовними, учитель може їх

змінювати (у межах 140 годин).

У 5-их класах передбачено 140 навчальних годин на рік, тобто по 4 год. на тиждень. Окрім того, передбачено 2 резервні години, які вчитель може використати на власний розсуд. Педагог має право самостійно розподіляти навчальні години та планувати опрацювання програмового матеріалу.

ОСНОВНА ЧАСТИНА

Очікувані результати навчання (уміння НУШ, компетентності)	К-сть годин	Зміст навчального матеріалу		К-сть годин
	К-сть годин	Мовна змістова лінія 107 год	Мовленнєва змістова лінія 33 год	К-сть годин
ВСТУП
Учень (учениця):		Значення мови в житті людини	Рекомендовані види роботи.
розуміє та відтворює зміст почутого	2	й суспільства. Українська мова	Міркування та відповідні запитання за змістом
повідомлення, толерантно реагує,		– державна мова України.	висловлень відомих людей про значення мови в
використовуючи формули мовного			житті людини й суспільства (усно).
етикету, етично висловлює власне			Записування речень, висловлень.
ставлення до почутого;			Колективне складання ланцюжка-продовження
доброзичливо висловлює своє			твердження «Мова необхідна людям, щоб…»
ставлення до думок інших осіб,			(наприклад, спілкуватися, формувати думки,
зважаючи на неповноту або			пізнавати світ, передавати досвід, об’єднуватися в
суперечливість почутої інформації;			спільноту).
використовує потрібні вербальні та			Обмін думками на теми, пов’язані із ціннісними
невербальні засоби для збагачення			орієнтирами.
міжособистісної комунікації;			Пояснення функцій мови та змісту статті 10
позитивними емоціями, створення			Конституції України.
комфортної атмосфери спілкування,			Порівняння мовних і немовних (звукові і світлові

спонукання співрозмовників до певних дій;

читає тексти різних функціональних стилів і мовленнєвих жанрів у різний спосіб (оглядово, вибірково тощо);

відповідно до мети читання характеризує порушені в тексті проблеми;

знаходить у тексті відому і нову інформацію;

формулює тему та основну думку тексту;

виокремлює в тексті мікротеми; формулює висновки відповідно до поставленого завдання;

на основі аналізу опрацьованого тексту проєктує власну поведінку в ситуаціях, подібних до тих, що зображено в тексті;

висловлює власні почуття, враження, викликані прочитаним, своє ставлення до зображених у тексті людей, подій, ситуацій, явищ тощо;

обґрунтовує значення інформації, здобутої в прочитаному тексті;

складає та оформлює власне висловлення згідно з усталеними мовними нормами;

взаємодіє з іншими особами в цифровому середовищі, дбаючи

про безпеку;

дотримується норм етикету під час онлайн-спілкування.

сигнали, символіка, дорожні знаки тощо) засобів спілкування, які люди використовують у повсякденному житті.

Формулювання правил спілкування на основі прочитаних крилатих висловів.

Теоретичний матеріал.

Загальне уявлення про мовлення як діяльність. Види мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання, говоріння, письмо), їхні особливості. Різновиди мовленнєвого спілкування: усне й писемне, монологічне й діалогічне. Мета спілкування та адресат мовлення. Основні правила спілкування: ввічливість, привітність, доброзичливість, уважність до співрозмовника, стриманість, тактовність (практично).

Обов’язкові види роботи.

Складання та розігрування діалогів, зокрема:

- в онлайн-середовищі

відповідно до запропонованої ситуації життєвим досвідом учнів із використанням етикетних формул;

- телефонних розмов, що передбачають уникання небажаного й небезпечного спілкування, протистояння маніпулятивним впливам;

- за ілюстрацією (або коміксом).

Читання мовчки тексту, аналіз прочитаного, відповіді на запитання за змістом прочитаного та виконання тестових завдань.

спілкування, пов’язаної із характеру з використанням етикетних формул).

Рекомендовані види роботи.

Колективне складання словника найпоширеніших

формулює тему та основну думку тексту;

виокремлює в тексті мікротеми; розрізняє тексти різних стилів і типів;

переказує зміст тексту в різний спосіб;

відповідно до завдання

складає та оформлює власне висловлення згідно з усталеними лексичними,

граматичними, орфографічними нормами;

виокремлює та розрізняє мовні одиниці різних рівнів (текст, речення, слово, форми слова); порівнює та зіставляє мовні одиниці різних рівнів за визначеними ознаками; вирізняє окремі мовні явища у своєму та чужому мовленні, пояснює їх суть;

урізноманітнює власне мовлення завдяки роботі із словниками та довідковими джерелами.

Ціннісні орієнтири

• Почуття любові до свого рідного краю. Гордість за свій народ.

• Здатність протистояти виявам несправедливості, жорстокості. Неприйняття агресії.

Обов’язкові види роботи.

Усний вибірковий переказ художнього тексту, що містить опис предмета, за колективно складеним простим планом. Редагування переказу.

• Готовність робити добрі справи, діяти правильно в ситуації вибору.

• Повага до людей, доброзичливість.

• Усвідомлення цінності власного життя і збереження здоров’я, прагнення бути фізично

здоровою людиною.

• Усвідомлення краси природи як унікального явища та її значення в житті людини.

• Успішна діяльність у

технологічному швидкозмінному середовищі.

ЛЕКСИКОЛОГІЯ

Учень (учениця):

самостійно складає простий план почутого;

вказує на окремі особливості, що сприяють або заважають ефективній комунікації в конкретній ситуації спілкування; дотримується норм у виборі мовленнєвих засобів;

читає тексти різних функціональних стилів і мовленнєвих жанрів у різний спосіб (оглядово, вибірково тощо);

відповідно до мети читання формулює тему та основну думку тексту;

+1 на повтор.

Лексичне значення слова. Однозначні й багатозначні слова (повторення). Використання

багатозначних слів

у прямому й переносному значеннях (повторення).

Лексична помилка та умовне позначення її (практично).

Тлумачний словник.

Групи слів за значенням: синоніми, антоніми, омоніми (повторення й поглиблення). Пароніми. Лексична помилка (практично).Тлумачний словник, словники антонімів,

синонімів, омонімів, паронімів (практично).

Рекомендовані види роботи.

Тлумачення лексичного значення слова.

Зіставлення лексичного та граматичного

значення слова. Лінгвістичне мінідослідження. Тлумачення лексичних значень багатозначних слів, омонімів і паронімів з урахуванням контексту. Добирання синонімів, антонімів. Доповнення речень словами з урахуванням контексту. Розв’язання ситуаційних завдань, пов’язаних із неправильним уживанням слів. Робота зі словниками та іншими джерелами інформації. Обмін враженнями щодо здобутої в них інформації. Ігри зі словами (вікторини; наприклад, відгадування за лексичним значенням, добирання синонімів, антонімів тощо).

Обов’язкові види роботи.

1. Докладний усний переказ розповідного тексту

розпізнає основні виражальні засоби, використовує окремі з них висловлює власні почуття, враження, викликані прочитаним, своє ставлення до зображених у тексті людей, подій, ситуацій, явищ тощо; використовує для розв’язання завдань актуальні та достовірні текстові/медіатекстові джерела інформації;

переказує зміст тексту в різний спосіб відповідно до завдання; складає та оформлює власне висловлення;

згідно з усталеними лексичними нормами добирає доречні засоби мовної виразності;

для оформлення власного висловлення створює невеликі типові повідомлення на спеціальних (захищених) цифрових сервісах і в соціальних мережах;

знаходить і виправляє недоліки та помилки в змісті, будові й мовному оформленні власних висловлень;

пояснює окремі виправлення з урахуванням вивчених правил; виокремлює та розрізняє мовні

одиниці різних рівнів (слова, речення, тексти);

художнього стилю з елементами опису тварини, що містить синоніми та антоніми (за колективно складеним простим планом).

2. Докладний письмовий переказ тексту розповідного характеру з елементами опису предмета (або тварини), що містить синоніми та антоніми (за самостійно складеним простим планом). Редагування переказу.

3. Аналіз письмового переказу.

вирізняє лексичні явища у своєму та чужому мовленні, пояснює їх суть;

порівнює тексти щодо наявності в них багатозначних слів, синонімії, антонімії;

творчо використовує лексичні засоби, обираючи доречні нестандартні рішення; урізноманітнює власне мовлення завдяки роботі із словниками та довідковими джерелами.

Ціннісні орієнтири

• Готовність удосконалювати власне мовлення, зокрема збагачувати словниковий

запас.

• Повага до національних символів.

• Готовність до налагодження контактів з іншими особами з використанням

різноманітних мовних засобів та з дотриманням норм мовленнєвого етикету.

• Здатність перетворювальної діяльності з внесенням елементів краси в усі сфери

життя людини.

• Усвідомлення себе як невід’ємної частини природи, взаємозалежності людини та природи.

• Прагнення поглиблювати уявлення про цілісну наукову картину світу для

суспільно-технологічного розвитку.

БУДОВА СЛОВА. ОРФОГРАФІЯ

Учень (учениця):

дотримується норм у виборі мовленнєвих засобів;

знаходить у тексті відому і нову інформацію;

розпізнає основні виражальні засоби, використовує окремі з них обґрунтовує значення інформації, здобутої в прочитаному тексті;

створює письмові тексти визначених типів, стилів і жанрів, зважаючи на мету, адресата, власний життєвий досвід;

складає та оформлює власне висловлення згідно з усталеними словотвірними, орфографічними, стилістичними нормами; створює невеликі типові повідомлення.

Ціннісні орієнтири

• Повага до історико-культурного надбання і традицій українського народу.

• Усвідомлення важливості

+1 на повтор.

Основа слова й закінчення. Незмінні й змінні слова (повторення і

поглиблення). Корінь слова.

Спільнокореневі слова та форми слова (повторення і поглиблення). Спільнокореневі слова як засіб зв’язку речень у тексті. Префікс і суфікс (повторення і поглиблення). Суфікси та префікси, які надають словам емоційного забарвлення та виразності. Правопис значущих частин слова (повторення).

Написання префіксів пре-, при-, прі-.

Рекомендовані види роботи.

Добирання спільнокореневих слів, слів з певними префіксами та суфіксами, слів за схемами. Виділення у слові значущих частин. Лінгвістичне мінідослідження (наприклад: «Фемінітиви – це прекрасно», «Найуживаніші суфікси для творення фемінітивів»). Визначення в реченнях (текстах) і добирання слів, що містять антонімічні префікси. Визначення в слові орфограм, обґрунтування написання значущих частин слова, записування правильно слів з вивченими орфограмами. Складання «хмари слів» до теми «Правопис префіксів». Робота зі словником. Ігри зі словами (наприклад, добирання слів, відгадування тощо).

Обов’язкові види роботи.

1. Письмовий докладний переказ розповідного тексту художнього стилю.

2. Написання твору-опису тварини (або предмета) з використанням слів із суфіксами та префіксами, що надають тексту емоційного забарвлення й виразності (у художньому стилі). Редагування твору-опису.

3. Аналіз письмового твору-опису.

активного, здорового способу життя.

• Потреба в спілкуванні з мистецтвом.

• Відкритість до інновацій, готовність продукувати нові ідеї, спонукати до цього

інших людей.

ФОНЕТИКА. ГРАФІКА. ОРФОЕПІЯ. ОРФОГРАФІЯ

Учень (учениця):

вичерпно відповідає на запитання за змістом почутого повідомлення;

виявляє і відтворює прихований зміст повідомлення, розрізняючи невербальні засоби (інтонацію, силу голосу, логічні наголоси, темп, паузи, міміку, жести, пози), використані для передачі прихованого змісту;

визначає основну мету почутого;

аргументовано зіставляє почуте із життєвим досвідом; дотримується норм у виборі мовленнєвих засобів;

розрізняє тексти різних стилів і типів;

висловлює власні почуття, враження, викликані прочитаним, своє ставлення до

зображених у тексті людей, подій, ситуацій, явищ тощо;

15+

1 повтор.

Звуки мови й звуки мовлення. Позначення звуків мовлення на письмі. Склад. Наголос.

• Звуки мови і звуки мовлення.

Відмінність їх від інших звуків, які створює людина (кашляння, свист), звуків природи, фізичних явищ тощо.

• Голосні і приголосні звуки.

• Приголосні тверді і м’які, дзвінкі і глухі, шиплячі (повторення).

Напівпом’якшені (пом’якшені) приголосні.

• Вимова звуків, які позначаємо буквами ґ і г.

• Позначення звуків мовлення на письмі. Алфавіт (абетка, азбука). Співвідношення звуків і букв. Звукове значення букв я, ю, є, ї та щ (повторення).

• Склад.

• Основні правила переносу.

• Наголос. Логічний наголос для виділення слів зі смисловим навантаженням.

Рекомендовані види роботи.

Записування слова фонетичною транскрипцією. Визначення належності звуків до певної групи: голосних і приголосних, твердих і м’яких, дзвінких і глухих, шиплячих. Фонетичний розбір слова. Лінгвістичне мінідослідження. Мовленнєвий експеримент (наприклад, зсув наголосу в слові). Орфоепічний тренінг (удосконалення вимови звуків відповідно до правил орфоепії). Визначення складів у слові. Перенесення слів із рядка в рядок. Визначення наголосу в слові. Використання логічного наголосу для виділення слів зі смисловим навантаженням. Упорядкування за алфавітом прізвищ письменників (співаків, імен героїв улюблених мультфільмів та ін.). Складання електронної мапи (малюнка) звуків української мови. Робота з орфоепічним словником і словником наголосів. Ігри зі словами (вікторини). Записування слова фонетичною транскрипцією. Розпізнавання в словах явищ уподібнення звуків, спрощення, чергування звуків. Лінгвістичне мінідослідження. Добирання слів з уподібненням

звуків, спрощенням, чергуванням звуків. Орфоепічний тренінг (удосконалення вимови

записує власні міркування або інформацію з інших джерел; створює письмові тексти визначених типів, стилів і жанрів, зважаючи на мету, адресата, власний життєвий досвід знаходить і виправляє недоліки та помилки в змісті, будові й мовному оформленні власних висловлень;

виокремлює та розрізняє мовні одиниці різних рівнів (звуки, склади слова, слова);

порівнює та зіставляє мовні одиниці різних рівнів за визначеними ознаками;

вирізняє фонетичні явища у своєму та чужому мовленні, пояснює їх суть;

урізноманітнює власне мовлення завдяки роботі із словниками та довідковими джерелами.

Ціннісні орієнтири

• Повага до культурних

цінностей українського народу.

• Усвідомлення себе як невід’ємної частини природи, взаємозалежності людини

та природи.

• Співпереживання, взаємоповага і взаємодопомога.

• Відкритість до інновацій, готовність продукувати нові ідеї.

• Орфоепічний словник і словник наголосів.

• Орфоепічна помилка (практично).

звуків відповідно до правил орфоепії). Читання слів уголос із дотриманням норм орфоепії. Визначення в слові орфограм, обґрунтування написання слів, записування правильно слів з вивченими орфограмами. Вибір прийменника, сполучника з дотриманням правил милозвучності. Виявлення і виправлення орфоепічних помилок (з коментуванням і без). Розв’язання ситуаційних завдань, пов’язаних з уживанням слів.

Складання і проведення словникових диктантів. Складання «хмари слів» на вивчену орфограму. Підготовка відеопам’ятки (постер, слайди, відеоролик, схема) для соцмереж про вживання апострофа чи м’якого знака.

Теоретичний матеріал.

Особливості будови розповіді та елементарного роздуму.

Обов’язкові види роботи.

1. Написання твору-розповіді на основі власного

досвіду в художньому стилі (за планом). Редагування твору.

2. Аналіз твору-розповіді.

• Здатність до конструктивної

взаємодії дітей між собою та з дорослими.

Учень (учениця):

визначає спільне і різне в повідомленнях інших осіб; розпізнає наявні в почутому повідомленні факти, судження та аргументи;

дотримується норм у виборі мовленнєвих засобів;

знаходить у тексті відому і нову інформацію розпізнає основні виражальні засоби, використовує окремі з них; записує власні міркування або інформацію з інших джерел; створює письмові тексти визначених типів, стилів і жанрів, зважаючи на мету, адресата, власний життєвий досвід;

складає та оформлює власне висловлення згідно з усталеними орфографічними нормами; добирає доречні засоби мовної виразності для оформлення власного висловлення;

знаходить і виправляє недоліки та помилки в змісті, будові й мовному оформленні власних висловлень;

пояснює окремі виправлення з

Вимова голосних і приголосних звуків. Чергування звуків.

Правопис префіксів з- (зі-, с-), роз- (розі-), без

• Вимова голосних звуків. Ненаголошені голосні [е], [и], [о] в коренях слів. Позначення на письмі ненаголошених голосних [е], [и] в коренях слів (повторення і

поглиблення).

• Орфографічний словник.

• Орфограма (практично).

• Орфографічна помилка (практично).

• Вимова приголосних звуків.

• Уподібнення приголосних звуків.

• Написання слів із сумнівними приголосними.

• Вимова та правопис префіксів з- (зі-

, с-), роз- (розі-), без-.

• Спрощення в групах приголосних.

• Найпоширеніші випадки чергування голосних звуків (практично): [о] – [а], [е] – [і], [е] – [и]; [о], [е] з [і]; [и] – [і] після [ж], [ч], [ш], [шч] та [г], [к], [х] у коренях слів.

• Найпоширеніші випадки чергування приголосних звуків (практично): [г], [к], [х] – [ж], [ч], [ш] – [з′], [ц′], [с′]; [д] – [дж]; [зд] – [ждж].

• Основні випадки чергування [у] –

Рекомендовані види роботи.

Записування слова фонетичною транскрипцією. Розпізнавання в словах явищ уподібнення звуків, спрощення, чергування звуків. Лінгвістичне мінідослідження. Добирання слів з уподібненням звуків, спрощенням, чергуванням звуків. Орфоепічний тренінг (удосконалення вимови звуків відповідно до правил орфоепії). Читання слів уголос із дотриманням норм орфоепії. Визначення в слові орфограм, обґрунтування написання слів, записування правильно слів з вивченими орфограмами. Вибір прийменника, сполучника з дотриманням правил милозвучності. Виявлення і виправлення орфоепічних помилок (з коментуванням і без). Розв’язання ситуаційних завдань, пов’язаних з уживанням слів. Робота з орфографічним словником. Ігри зі словами (вікторини).

Обов’язкові види роботи.

Написання есе про красу й милозвучність української мови (про транспорт майбутнього, воду в природі тощо). Редагування есе.

урахуванням вивчених правил; вирізняє фонетичні явища у своєму та чужому мовленні, пояснює їх суть;

порівнює тексти щодо наявності в них чергувань звуків, засобів милозвучності; урізноманітнює власне мовлення завдяки роботі із словниками та довідковими джерелами.

Ціннісні орієнтири

• Краса, естетична довершеність української мови, зокрема її милозвучність і

мелодійність.

• Патріотизм, національна самосвідомість та ідентифікація.

• Любов до культури свого народу, його традицій, звичаїв, обрядів.

• Збереження та примноження родинних цінностей, забезпечення єдності

поколінь.

• Усвідомлення необхідності дотримуватися правил безпечної життєдіяльності.

[в], [і] – [й]; уживання прийменника з і його варіантів із, зі (зо) (правила милозвучності).

Учень / учениця:

вказує на конструктивні думки, критично і толерантно ставлячись до різних поглядів;

наводить кілька аргументів і прикладів на підтвердження

13+

1 повтор.

Уживання м’якого знака. Апостроф. Сполучення букв йо, ьо. Подвоєння букв

• Позначення м’якості приголосних

на письмі. Уживання м’якого знака (повторення і поглиблення).

Рекомендовані види роботи.

Записування слова фонетичною транскрипцією. Визначення належності звуків до групи твердих чи м’яких. Орфоепічний тренінг (удосконалення

вимови звуків відповідно до правил орфоепії). Визначення в слові орфограм, обґрунтування

власної позиції, використовуючи типові мовленнєві конструкції, доречні цитати з тексту для увиразнення власних поглядів, ідей, переконань;

розрізняє тексти різних стилів і типів;

переказує зміст тексту в різний спосіб;

відповідно до завдання записує власні міркування або інформацію з інших джерел; створює письмові тексти визначених типів, стилів і жанрів, зважаючи на мету, адресата, власний життєвий досвід;

складає та оформлює власне висловлення згідно з усталеними орфографічними нормами; створює невеликі типові повідомлення на спеціальних (захищених) цифрових сервісах і в соціальних мережах;

знаходить і виправляє недоліки та помилки в змісті, будові й мовному оформленні власних висловлень;

пояснює окремі виправлення з урахуванням вивчених правил; вирізняє фонетичні явища у

своєму та чужому мовленні, пояснює їх суть;

• Сполучення букв йо, ьо.

• Апостроф (повторення і поглиблення).

• Подвоєння букв на позначення збігу однакових приголосних.

• Подвоєння букв на позначення подовжених приголосних.

написання слів, записування правильно слів з вивченими орфограмами. Складання і проведення словникових диктантів. Лінгвістичне мінідослідження. Складання «хмари слів» на вивчену орфограму. Підготовка відеопам’ятки (постер, слайди, відеоролик, схема) для соцмереж про вживання апострофа чи м’якого знака. Робота з орфографічним словником.

Обов’язкові види роботи.

1. Докладний усний переказ художнього тексту розповідного характеру з елементами роздуму (за планом).

2. Написання твору-роздуму на тему, пов’язану із життєвим досвідом учнів, у художньому стилі за колективно складеним планом. Редагування творуроздуму.

3. Аналіз письмового творуроздуму.

урізноманітнює власне мовлення завдяки роботі із словниками та довідковими джерелами.

Ціннісні орієнтири

• Усвідомлення важливості української мови як основи духовної культури.

• Активна життєва позиція щодо природоохоронної діяльності, оздоровлення

довкілля.

• Товариськість, дружба, співпереживання, толерантність, взаєморозуміння.

• Усвідомлення важливості збереження здоров’я, зокрема правильного харчування.

ВІДОМОСТІ ІЗ СИНТАКСИСУ ТА ПУНКТУАЦІЇ

Учень (учениця):

визначає ключові слова в почутому повідомленні; доброзичливо висловлює своє ставлення до думок інших осіб, зважаючи на неповноту або суперечливість почутої інформації;

добирає стиль мовлення відповідно до мети, потреб і умов спілкування;

дотримується норм у виборі мовленнєвих засобів;

формулює тему та основну думку тексту;

Словосполучення і речення. Головні та другорядні члени речення.

• Словосполучення. Відмінність словосполучення від слова й речення. Головне й залежне слово в словосполученні.

• Речення, його граматична основа (підмет і присудок). Речення з одним головним членом (загальне ознайомлення).

• Види речень за метою висловлювання; за емоційним

забарвленням: окличні і неокличні (повторення).

Рекомендовані види роботи.

Визначення головного й залежного слова в словосполученні. Складання словосполучень за схемами. Конструювання словосполучень з поданих слів з використанням і без використання прийменників. Виправлення типових (найбільш поширених) граматичних помилок у словосполученнях. Групування словосполучень залежно від способу вираження головного слова. Замінювання словосполучень синонімічними. Розбір словосполучення як синтаксичної одиниці. Визначення в реченні чи тексті вказаних синтаксичних одиниць. Підкреслення членів

речення. Синтаксичний розбір речення. Визначення пунктограм, обґрунтування вживання

розпізнає основні виражальні засоби, використовує окремі з них визначає актуальність і несуперечливість тексту (наприклад, чи наведена інформація є правдивою, актуальною, не містить суперечностей);

на основі власного досвіду та досвіду інших осіб записує власні міркування або інформацію з інших джерел;

складає та оформлює власне висловлення згідно з усталеними пунктуаційними нормами; добирає доречні засоби мовної виразності для оформлення власного висловлення; висловлюється в захищеному цифровому середовищі щодо проблем, пов’язаних із власним життєвим досвідом, зокрема навчанням, читацькою практикою;

знаходить і виправляє недоліки та помилки в змісті, будові й мовному оформленні власних висловлень;

• Пунктуаційна помилка та її умовне позначення (практично).

• Другорядні члени речення: додаток, означення, обставина.

розділових знаків, записування правильно речень із вивченими пунктограмами. Лінгвістичне мінідослідження. Відновлення прислів’їв, приказок з певної групи слів. Виписування з довідникових джерел прислів’їв, приказок у формі спонукальних речень. Визначення частин мови, якими виражено вказані члени речення. Поширення речень додатками, означеннями, обставинами.

Обов’язкові види роботи.

1. Написання твору-роздуму за колективно складеним планом у художньому стилі (орієнтовні теми: «Чому потрібно берегти природу», «Що може зробити мене щасливим», «Чому необхідно знати історію свого народу»). Редагування твору- роздуму.

2. Аналіз письмового твору-роздуму.

пояснює окремі виправлення з урахуванням вивчених прави;л аналізує зміст написаного з погляду цілісності та повноти викладу;

виокремлює та розрізняє мовні одиниці різних рівнів (слова, словосполучення, речення, тексти);

порівнює та зіставляє мовні одиниці різних рівнів;

за визначеними ознаками вирізняє окремі синтаксичні явища у своєму та чужому мовленні, пояснює їх суть; порівнює тексти щодо наявності в них певних синтаксичних явищ.

Ціннісні орієнтири

· Почуття поваги до рідного краю, народу.

· Плекання українських національних цінностей.

· Уміння налагоджувати контакти з іншими особами.

· Готовність до пошуку різноманітних способів розв’язання комунікативних проблем.

· Потреба в спілкуванні з мистецтвом.

· Любов до батьків.

· Гідність, чесність,

справедливість.

· Усвідомлення себе як невід’ємної частини природи.

Учень (учениця):

стисло переказує зміст почутого повідомлення, підпорядковуючи намір висловлення темі та основній думці;

перефразовує репліки в діалозі; визначає ключові слова в почутому повідомленні;

добирає стиль мовлення відповідно до мети, потреб і умов спілкування;

дотримується норм у виборі мовленнєвих засобів;

пояснює функції основних складників друкованого чи цифрового текстового джерела інформації (заголовка, змісту, анотації тощо), розрізняє складники структури тексту відповідно до його жанрово- родової належності та стильових особливостей; використовує заголовок, зміст та анотацію для оптимізації роботи з текстом;

формулює тему та основну думку тексту;

розпізнає основні виражальні засоби, використовує окремі з них;

15+

1 повтор.

Речення з однорідними членами.

Звертання. Вставні слова та сполучення слів. Складне речення. Пряма мова. Діалог

• Речення з однорідними членами (без сполучників і з найбільш уживаними сполучниками). Кома між однорідними членами речення.

• Узагальнювальне слово в реченні з однорідними членами. Двокрапка перед однорідними членами речення після узагальнювального слова. Тире перед узагальнювальним словом.

• Звертання. Непоширені і поширені звертання. Розділові знаки для

виділення звертань (повторення).

• Ознайомлення з найбільш уживаними вставними словами та сполученнями слів (практично). Виділення вставних слів на письмі комами.

• Складні речення з

безсполучниковим і сполучниковим зв’язком. Кома між частинами складного речення.

• Пряма мова. Діалог. Розділові знаки для оформлення прямої мови (зокрема діалогу).

Рекомендовані види роботи.

Читання та аудіювання діалогів, а також текстів, які містять визначені синтаксичні одиниці. Відповіді на запитання за змістом прочитаного. Складання речень з указаними синтаксичними одиницями, зокрема за схемами. Складання речень за картиною з використанням визначених синтаксичних одиниць. Перебудовування речень (наприклад, складних на речення з прямою мовою). Редагування речень, у яких допущено помилки у вживанні однорідних членів речення (з коментуванням). Доповнення речень однорідними членами, звертанням чи вставним словом. Складання текстів з указаними синтаксичними одиницями. Складання тексту вітальної листівки з нагоди Дня матері, Дня Землі тощо з використанням звертань. Складання тексту- відповіді відповідно до запропонованої ситуації з використанням вставних слів. Складання діалогів відповідно до запропонованої ситуації чи за фото з використанням визначених синтаксичних одиниць. Складання розповіді (легенди) про історію рідного міста (села) з використанням складних речень. Складання розповіді «Мудрі батькові поради» («Улюблені пісні моєї мами», «Чого навчив мене мій тренер») з використанням речень, що містять пряму мову. Інсценування байки, текст якої містить діалог. Написання оповідання (казки) за

поданим початком з використанням діалогу. Стислий переказ змісту почутого повідомлення з

проєктує власну поведінку в ситуаціях, подібних до тих, що зображено в тексті; обґрунтовує значення інформації, здобутої в прочитаному тексті;

визначає актуальність і несуперечливість тексту (наприклад, чи наведена інформація є правдивою, актуальною, не містить суперечностей) на основі власного досвіду та досвіду інших осіб;

переказує зміст тексту в різний спосіб;

відповідно до завдання створює текст за визначеними характеристиками на основі певної графічної інформації (діаграми, графіка тощо); записує власні міркування або інформацію з інших джерел; створює письмові тексти визначених типів, стилів і жанрів, зважаючи на мету, адресата, власний життєвий досвід;

складає та оформлює власне висловлення згідно з усталеними пунктуаційними нормами;

добирає доречні засоби мовної виразності для оформлення

підпорядковуванням наміру висловлення темі та основній думці. Складання висловлення, пов’язаного з конкретною життєвою ситуацією, з вибором синтаксичних одиниць. Створення тексту за визначеними характеристиками на основі певної графічної інформації (діаграми, графіка тощо). Виконання проєкту (наприклад, складання плейлиста чи добірки пісень, у текстах яких є звертання або вставні слова; проведення гри

«Найрозумніший» ).

Обов’язкові види роботи.

1. Письмовий докладний переказ тексту розповідного характеру з елементами роздуму, що містить однорідні члени речення. Редагування тексту.

2. Аналіз письмового переказу.

3. Лист до рідної людини з використанням звертань і вставних слів. Редагування тексту.

власного висловлення;

знаходить і виправляє недоліки та помилки в змісті, будові й мовному оформленні власних висловлень;

пояснює окремі виправлення з урахуванням вивчених правил; аналізує зміст написаного з погляду цілісності та повноти викладу;

виокремлює та розрізняє мовні одиниці різних рівнів (слова, словосполучення, речення, тексти);

вирізняє окремі синтаксичні явища у своєму та чужому мовленні, пояснює їх суть; порівнює тексти щодо наявності в них певних синтаксичних явищ;

творчо використовує мовні засоби, обираючи із запропонованих варіантів доречні нестандартні рішення, обґрунтовуючи зроблений вибір. Ціннісні орієнтири

• Культурне та історичне надбання України.

• Право кожного мати й вільно висловлювати власну думку.

• Делікатність, тактовність, уміння уникати конфліктів та домовлятися.

• Здатність до конструктивної взаємодії учнів між собою.

• Увага та повага до

співрозмовника (адресата листа).

ПОВТОРЕННЯ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ ВИВЧЕНОГО В 5 КЛАСІ

Учень (учениця):

визначає основну і другорядну інформацію, мікротеми, важливі деталі в почутому повідомленні; обґрунтовує достовірність, повноту інформації, у разі потреби звертаючись до відповідних джерел, доречно цитуючи окремі фрагменти почутого повідомлення; формулює тему та основну думку тексту;

записує власні міркування або інформацію з інших джерел; створює письмові тексти визначених типів, стилів і жанрів, зважаючи на мету, адресата, власний життєвий досвід;

створює невеликі типові повідомлення на спеціальних (захищених) цифрових сервісах і в соціальних мережах;

порівнює та зіставляє мовні одиниці різних рівнів (текст, речення, словосполучення, слово, звук) за визначеними ознаками;

Лексикологія.

Будова слова й орфографія. Фонетика й графіка. Орфоепія й орфографія.

Синтаксис і пунктуація.

Рекомендовані види роботи.

Тлумачення лексичного значення ужитих у реченнях (текстах) слів. Добирання синонімів, антонімів. Визначення в слові орфограм, обґрунтування написання слів, записування правильно слів з вивченими орфограмами. Доповнення речень словами з урахуванням контексту. Виділення у слові значущих частин. Розбір слова за будовою. Записування слова фонетичною транскрипцією. Фонетичний розбір слова Розпізнавання в словах явищ уподібнення звуків, спрощення, чергування звуків. Визначення членів речення. Синтаксичний розбір речення. Визначення пунктограм, обґрунтування вживання розділових знаків, записування правильно речень з вивченими пунктограмами. Розпізнавання в текстах слів з указаними орфограмами, фонетичними явищами, різних за будовою, а також синтаксичних одиниць.

Обов’язкові види роботи.

Усний переказ повідомлення ЗМІ з обґрунтуванням достовірності, повноти інформації (у разі потреби звертаючись до відповідних джерел, доречно цитуючи окремі фрагменти почутого повідомлення)

вирізняє окремі мовні явища у своєму та чужому мовленні, пояснює їх суть.

Ціннісні орієнтири

· Повага до історії та культурного надбання

українського народу, розуміння, ментальності.

· Взаємодопомога, повага до людей.

· Позитивне світосприйняття.

Ціннісні орієнтири

• Необхідність вільного володіння державною мовою. Усвідомлення мовних обов’язків громадянина

держави.

• Повага до історії та культурного надбання українського народу, розуміння ментальності народу.

етикетних формул (привітання, прощання, вибачення, висловлення вдячності та ін.). Складання висловлення з урахуванням ситуації спілкування за ілюстрацією (або коміксом). Розв’язання ситуаційних завдань, пов’язаних з неврахуванням умов спілкування. Складання усного висловлення, пов’язаного з конкретною життєвою ситуацією. Виконання проєкту (участь у

теле- чи радіопередачі, інтерв’ю про значення української мови в житті нашого народу).

ПОВТОРЕННЯ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ ВИВЧЕНОГО В ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ

Учень (учениця):

вичерпно           відповідає           на запитання за змістом почутого повідомлення                    (зокрема

художнього                        тексту, медіатексту);

вибірково        переказує        зміст почутого повідомлення;

складає простий план почутого; передає з використання окремих способів    і    засобів    візуалізації враження від почутого

повідомлення                    (зокрема

художнього                        тексту, медіатексту);

визначає      ключові      слова      в почутому повідомленні;

визначає головну і другорядну інформацію у прочитаному тексті (зокрема художньому тексті, медіатексті);

Текст. Речення. Слово.

Текст. Заголовок тексту. Поділ тексту на речення. Інтонація речень, різних за метою висловлювання.

Слово як компонент

речення. Лексичне значення слова. Слово як частина мови. Роль слів різних частин мови. Граматичні

форми слів різних частин мови (практично).

Рекомендовані види роботи.

Тлумачення лексичного значення слова. Добирання синонімів і антонімів.

Доповнення речень словами в правильних граматичних формах.

Обґрунтування ролі слів різних частин мови. Визначення в слові орфограм, записування правильно слів з вивченими орфограмами.

Розв’язання ситуаційних завдань, пов’язаних із неправильним уживанням слів.

Робота зі словниками та довідковими джерелами. Обмін враженнями щодо здобутої в них інформації.

Ігри зі словами (вікторини, кросворди, ребуси).

Теоретичний матеріал.

Текст. Змістова й композиційна єдність, зв’язність тексту. Тема, основна думка тексту, мікротема, тематичне речення. Простий план тексту. Будова тексту (зачин, основна частина, кінцівка). Ключові

слова в тексті. Усна й письмова форми тексту (висловлення).